Багато українських школярів починають із п’ятого класу вивчення другої іноземної мови, якою досить часто є французька. Поява нового предмету в розкладі школяра здебільшого викликає легке хвилювання в бітьків та питання, чого слід чекати і до чого готуватися.
Причиною написання цієї статті стала досить сумна закономірність, яку я, як приватний репетитор, спостерігаю вже не перший рік: діти, які почали вчити французьку в 5-му класі до 6-го класу не тільки не можуть складно висловлюватися в рамках програмних вимог, але ще й мають гостру нелюбов, подекуда навіть відразу, до предмета.
В усьому винен поганий вчитель, кажуть одні батьки. В усьому винен поганий підручник, кажуть інші. В усьому винна система освіти, кажуть треті. Випадок не поодинокий, і мені стало цікаво знайти причини такого стану речей.
Питання особистості шкільного вчителя в цій статті не розглядатиметься, скажу одне, дуже важливо, щоб вчитель вашій дитині подобався. Якщо вчитель викликає симпатію, навчання майже гарантовано буде успішним незалежно від його педагогічних талантів.
Проаналізувавши шкільний підручник, календарно-тематичне планування, рекомендоване на сайті Міністерства освіти України, а також послухавши розповіді батьків про домашні завдання, з якими вони не можуть допомогти своїм дітям, та самих учнів про те, як проходять уроки французької у школі, склалася наступна картина.
Причина труднощів №1: нестача засобів для реалізації комунікативної спрямованості підручника.
Про що це я? Підручник, яким займається більшість п’ятиклашок, а саме Клименко «Французька мова 5. Підручник для 5-го класу загальноосвітніх навчальних закладів (1-й рік навчання)», складений автором відповідно до комунікативного методу навчання, тобто основна спрямованість більшості вправ – розвиток навички говоріння. Загалом, це звичайно ж, добре, адже будь-яка мова – це засіб комунікації і ми вчимо мови саме для того, щоб вміти ними розмовляти. Однак, існують деякі передумови, необхідні для успішної реалізації даного методу на практиці:
– слухати аудіо мовою, що вивчається, бажано у виконанні носіїв;
– дивитися відео;
– спілкуватися (або принаймні намагатися) з носіями мови
– грати!
Так-так, саме грати! 5й клас – ще дуже підходящий вік для цього. У наших школах діти здебільшого не грають достатньо. Вони настільки вимотані вже з початкової школи різними контрольними, тестами, іспитами, що просто пограти на уроці – здається або дуже дивним та не доречним, або неймовірною розкішшю. Але саме через гру діти навчаються легше і з великим задоволенням!
А тепер давайте згадаємо раннє дитинство наших дітей. Коли ваша дитина почала говорити виразними зв’язними реченнями рідною мовою? У більшості випадків між півтора і двома з половиною, нерідко ближче до трьох, правда? Що робила дитина весь цей час, перш ніж заговорити? Точно не читала буквар, не вчила граматику та орфографію рідної мови. А що робила замість того? Слухала вас, вашу мову, казки, розповіді, брала участь у діалогах з вами, як могла.
Протягом цих, у середньому двох років дитина тільки й робила, що слухала те, як розмовляє її оточення. У її мозку відбувалися неймовірні процеси щодо ідентифікації інтонацій, окремих слів та фраз. Тобто, дитині в найпродуктивніший період діяльності її мозку (цнауково доведено, що до трьох років мозок дитини сприймає інформацію продуктивніше, ніж згодом, про це можна докладніше почитати в Глена Домана, Масару Ібукі та інших авторів, які досліджували це питання) потрібно близько двох років, щоб заговорити мовою. То що ми хочемо від наших п’ятикласників? Щоб вони почали спілкуватися французькою вже до кінця першої чверті?
Звісно, ми не можемо посадити десятиліток на пару років слухати іноземну мову, сподіваючись, що на третій рік слухання вони заговорять нею. Такий фокус можливий лише у ранньому дитинстві. Однак не варто недооцінювати важливість сприйняття іноземної мови на слух на уроці та вдома під час виконання домашніх завдань.
Чому слухати так важливо?
– Учень звикає до звучання іноземної мови, звикає не боятися та не панікувати, і навіть розрізняти спочатку окремі слова, а згодом і цілі фрази;
– Аудіо-записи значно полегшують процес навчання читання. Повірте, французькі правила читання не настільки прості, щоб дитина змогла запам’ятати їх за пару-трійку уроків. Використання аудіо додатка в рази полегшить життя не тільки учню, але також і батькам, які зазвичай уявлення не мають, як це все читається.
– Навички сприйняття мови та обробки аудіо інформації необхідні, якщо дитині згодом потрібно скласти іспит DELF (наприклад, для навчання у закордонному вузі), а також ЗНО.
Що примітно, скільки українських школярів я не запитала, чи слухають вони якісь аудіо записи, чи дивляться якісь відео на уроках французької, десять із десяти відповідали негативно.
Я знову звернулася до вже згаданого підручника, за яким вчаться багато українських школярів, і виявила, що є аудіо-додаток до нього, а також до робочого зошита! Більше того, я навіть замовила собі такий комплект у одному з інтернет-магазинів. Звірила з підручником всі вправи, що мають у книзі позначку навушників та виявила, що вони начитані диктором у дуже гарній якості. І навіть (о диво!) є відео ролики!
Мені абсолютно незрозуміло, чому такы цілком якісні матеріали, покликані урізноманітнити уроки і полегшити дітям виконання домашніх завдань, категорично не використовуються пыд час урокыв у школах. Припускаю, що в ідеалі кожен підручник, що видається шкільною бібліотекою, повинен комплектуватися таким диском. Але навіть якщо це не так, точно можна купити хоча б один диск на клас для використання під час уроків.
Короткий висновок до всього зазначеного вище:
Якщо для вивчення іноземнох мови обрано методику, що виразно базується на комунікативному підході, треба виконувати усі умови для її реалізації, про які йшлося у цій статті. Або обирати методику, яка не так міцно базується на комунікативному підході.
Продовження або Причина №2 читайте у наступній статті.